Зменшувально-пестлива форма від прикметника “проворний“: дуже рухливий, жвавий, моторний (переважно про людину, дитину або тварину).
проворненький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
1892-1893 Чиж та Голуб Весною Чижик молоденький, Такий співучий, проворненький, В садочку все собі скакав Та якось в западню й попав; Сердега в клітці рветься, б’ється… А Голуб бачить та й сміється: — А що?
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: прикментик () |