Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. проворіття, р. проворіття, д. проворіттю, з. проворіття, о. проворіттям, м. проворітті, к. проворіття
Походження слова (Етимологія)
Слово «проворіття» означає «просіка, проміжок між двома лісами», а також «прогалина; пропуск». Воно походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом «ворота» (в давнину — «ворта»), тобто буквально «місце, де можна пройти крізь перешкоду, як крізь ворота». Це слово зафіксоване в етимологічних словниках Копалінського, Голуба-Лєра та інших, і вказує на простір, що відкриває шлях.