Приклад 1:
— з переляку й унутрішнього зледачіння відбігло свого призначення, склавши лапки, як крілик перед удавом, а що вона, Діяна, не схотіла бути кріликом, — а це він, Тарас, далебі, зрозуміє, бож він сам не погодився на долю загіпнотизованого злом байбачка, — то вона, Діяна, й перетворила оцю свою посілість, раніше здавану в оренду, на сад чи силове коло або, якщо таке означення йому, Тарасові, більше до вподоби, просто на дбайливо уряджений шматок землі, на вході до якого перед грубезною брамою з заокруглених яблукоподібних літер, досить густо переплетених золоченими стеблинами й листками, що служили ніби підпорами-ночовками для слів, Діяна Рибачук зупинила авто, випускаючи Тараса й Анатолія, щоб вони допомогли відчинити навстіж важкі ворота, два, як пояснила Діяна Рибачук своїм ретельним допомагальникам, відлиті в бронзі сонети одного її знайомого, ніби не сповна розуму, а насправді далеко видющішого, ніж інші, визнані й уславлені, нині покійного поета на ім’я Кирило Верховинець, який за життя не надрукував жодного рядка, тримаючися засади, що поезію треба поширювати з уст до уст, інакше слово, замість бути живим вогнем, щоразу очищуваним людським віддихом, трухне, перетворюючися на відпадки, а, мовляв, тарганити на власних плечах, як це тепер ушановувані й упремійовувані сараки ціле життя навипередки вправляються, мішок з риб’ячих кістяків, каменюк, обсмоктаних курячих ніжок, смітників чи вбиралень, він, Верховинець, не збирається, внаслідок чого з поетової спадщини, може, тільки й залишилися оці два сонети, котрі вона, Діяна, запам’ятала тому (нема ради, кожен відбирає з життя тільки те, що визріло в ньому самому й відкрилося бджолиному хоботкові для запилення), що вони вичерпно, хоч і в зовсім іншій площині (коли їй, Діяні, Верховинець проказав ці поезії, а тоді на її прохання ще кілька разів повторив їх, вона, Діяна, відчула те, що напевне відчував гаруспекс, відчитуючи з печінки майбутнє, дарма що їй, Діяні, за печінку правили оці два сонети, що…), попри їхню незрозумілість, або, може, саме завдяки їй, у закодованому вигляді передавали сутність її, Діяниної, садиби, наче вони живилися тією самою силовою жилою, на якій тримається вся її, Діянина, посілість, байдуже, що сам надто скромний, задивлений в осяйні видива Верховинець напевне вжахнувся б, побачивши, що його сонети служать воротами до її, Діяниного, саду, хоча він і піддав їй цю, звісно, дещо переінакшену думку, свого часу змальовуючи їй, Діяні, яка трохи, аби надмірною увагою не сполохати неприкаяного поета, опікувалася Верховинцем, який їй усе це оповідав, — як йому ввижається храм майбутнього усього людства, де на царські врата відбиратимуть два сонети найуславленіших поетів, що з хвилиною, як їхні поезії віділлють у бронзі, ставали б безіменними, — найвища шана, яка тільки може випасти на долю поета, цим замкнувши коло, оскільки поезія, вийшовши з анонімности й пробігши проміжну стадію уособлення, мала б повертатися до найвищого свого завершення, знову до безіменного, першого й останнього щабля людського духа, в ущільненому вигляді оприсутнюваного в поезії, що її вона, Діяна, доти порівняно байдужа до віршів, та ще й мало зрозумілих, тоді вперше з незвичайною інтенсивністю вичула в тих двох сонетах Верховинця, які вона не тільки запам’ятала (попри те, що вона їх і не старалася запам’ятати, просто вони якось самі заволоділи її пам’яттю), а й на згадку про поета, котрий напевно гостро запротестував би проти такої шани, яка видалася б йому блюзнірством, близьким до ідолопоклонства, відлила в бронзі, аби ці сонети, не виключене, єдиний слід Верховинцевого існування, покищо, за браком храму майбутнього, послужили брамою до її, Діяниної садиби, на вході до якої він, Тарас, відчув удар у соняшне сплетіння. Властиво, це був навіть не удар, а сильний, подріблений на тоненькі пругкі цівки різної довжини, дотик чогось, чого він, Тарас, наче давно очікував, і однак воно застукало його зненацька, бо коли він, Тарас, угледів перед собою мосяжну браму з кованих бадилин і густо впелюсткованих літер, що творили окремі цілком зрозумілі слова, як, приміром, «піти», «нехворощ», «сіті», «видовжити», «яблуко», «світати», «ялівець», «пемза», попри те, що він, Тарас, навіть удруге пробігши очима зображене, не схопив сенсу, що все те бодай приблизно мало б означати, — його опав неспокій, подібний до удару, й навіть не передчуття, а майже цілковита певність, що він, Тарас, переступає поріг, де його очікує випробування, до якого він ще не готовий, дарма що він не уявляв, ні чого воно його так бентежить, ні взагалі що то за випробування, яке, властиво, почалося ще перед вечерею в середущій кам’яниці — на одній із вісімок-доріжок, освітлюваних знизу огіркоподібними ліхтариками серед підгирених кущів, коли, йдучи разом з Анатолієм слідом за тіткою, що запропонувала їм трохи оглянути садибу, він, Тарас, спіткнувшися на рівному, втелющився в місяцеподібну заглибину з водою, мало не поламавши ніг і до сідниць замочивши штани, які разом із плавками довелося скинути й повісити на бальконі сушитися, аби не заляпати паркету й не попсувати м’яких, обтягнених блакитним дамастом, стільців, а самому, на тітчину наполегливу спонуку, завинутися від пояса до щиколотків волохатим купальним рушником, хоча він, Тарас, і пробував відмовитися від спільної вечері, й сідати за стіл, де це випробування щойно ввібралося в колодочки, бож він, Тарас, пильнуючи, аби з нього від наглого поруху не сповз рушник, саме існування якого порушувало його, Тарасову, рівновагу, з огляду на невідповідність свого виряду у цьому надто пишному сальоні, дарма що тітка казала, аби він, Тарас, почував себе, як дома, — так старався, якомога невимушено триматися, що від цього зусилля ненароком відірвав вушко від розмальованої пастушками в кринолінах чашки й, відрухово ловлячи пошкоджене горня, аби воно не гримнуло на підлогу, наче йому з ребер від несподіваного вихиляння висмикнулося кілька зайвих рук, які досі в сплесканому вигляді таїлися під пахвами й тепер діяли на власний розсуд, змахнув зі столу тістечка у виплетеному з роззолоченої порцеляни триніжковому кошику, незчисленні кусники котрого вкрили паркет і блакитний килим, наче він, Тарас, розбив не кошик, а порцелянову колону, а коли він, Тарас, — що кожен так само вчинив би на його місці, — рвонувся підбирати уламки дорогоцінної порцеляни, забувши про рушник, — той, — як це завжди стається в подібних випадках, — не забарився впасти зі стегон та ще й добряче відлетіти набік, бож він, Тарас, поспішаючи й тієї миті цілковито забувши, що його плавки й штани сушаться на бальконі, копнув щось, що плуталося під ногами, не усвідомивши, що то і є охоронний рушник, — до чого, звісно, приклав пальців нечистий, аби він, Тарас, посвітив перед тіткою голим тілом, заки аж у протилежному кутку вхопив кляту фантину, яка заїхала туди по навощеному паркеті, й завинув свій сором, палаючи від збентеження й досади, внаслідок чого в ньому тоді вперше й попливли в грядах ті тремтливі нитки, котрим він тоді, самозрозуміла річ, не надав жодного значення, оскільки йому на деякий час цілковито притлумили кебету і уламки потрощеної порцеляни, і його, Тарасове, безштанне пописування перед тіткою, яке мало не коштувало життя Анатолієві від стримуваного реготу, що від нього Білика ще кілька днів судомило, і те, що тітка, замість розсердитися, наблизилася до нього, Тараса й, хутко провівши долонею по його щоці, як голублять малих дітей, сказала, щоб він не турбувався заподіяною шкодою, бо, мовляв, і чашку, і навіть кусники кошика з допомогою так званого скляного клею може стулити докупи, адже вона, Діяна, серед багато чого іншого, вміє реставрувати не лише картини, а й скло та порцеляну, але навіть якби їй цього не схотілося робити, то він, Тарас, нехай однак не турбується з тієї простої причини, що вона, Діяна, пригощала його на одному з найкращих зразків своєї колекції німфенбурзької порцеляни, не щоб похизуватися скоробагатьківськими скарбами, а щоб подарувати йому, своєму небожеві, кусник світлої енергії, бож усі вживані, не кажучи вже про по-мистецьки оформлені, особливо унікальні, речі — це резервуари сили, видовжені в часі, оскільки вартість якоїсь речі визначають не зовнішні випадкові ознаки, а вміщувані в ній силові заряди, отож людина, дотикаючися до таких речей, якщо вона не остання довбня, мимоволі заряд жується цими силами (це стосується як творів мистецтва, так і об’єктів культу), і той факт, що він, Тарас, ненароком відламав досить міцне, дарма що тендітне на вигляд, вушко від чашки, та ще й розхокав на друзки порцеляновий кошик, означає: сила, що містилася у цій порцеляні, розписаній рукою майстра, не частково, а повністю перейшла на нього, Тараса (причина, чому деякі народи плекають звичай на щастя бити тарілки, цим способом видобуваючи силу з речей, аби з її допомогою легше слравуватися в світі, — рівно ж, як ніхто з тямущих людей ніколи не склеюватиме докупи розбитого, — з надбитим інакше, — бож це те саме, що мерця видавати за живого, тому що розбита річ, хоч і як досконало відреставрована, це тільки порожня оболонка, привид), але, мовляв, при тому дуже важливо, аби той, хто виштовхує чи допомагає виштовхувати силу з речей на іншого, всією істотою бажав би тій людині добра, як це вона, Діяна, бажає Тарасові, а не шкодував би за нехай і якими коштовними черепками, інакше вивільнена сила, замість слугувати чоловікові, обернеться на зло, що чинитиме йому, Тарасові, безнастанні прикрощі, ба навіть може накликати на нього ґвалтовну смерть, — слова чи радше — навіть не слова, а, як колись видобуті з землі лід час оранки, на яку вряди- годи посилали вихованців дитбудинку, м’які ящіркові яєчка всередині слів, у яких раптом спалахнув, — він, Тарас, і справді спочатку побачив, як блискавку, а тоді щойно вирізнив вухом, — звук далекої очеретяної сопілки, що на мить розгорнув на весь мозок, а тоді квапливо, ніби сполоханий Тарасовим унутрішнім опором, забрав у вузлик — гай, джерело, наяд і фавнів, — слова, а особливо той короткий, непередбачений дотик тітчиної долоні до його, Тарасової, щоки, який попервах ще дужче збентежив його, бо так до нього ніхто з дорослих не дотикався, ані не казав тих вочевидь щирих, хоч і досить незвичних, ніби казаних малій дитині, слів, — котрі після кількамісячної перерви, конечної для остаточного відновлення рівноваги, дещо переміщеної, як вода в ванні, на один бік розбиттям порцеляни й прогулюванням голим перед тіткою, що кілька разів дзвонила, запрошуючи небожа до себе, чи самого, чи зі знайомими, — врешті-решт і спонукали його, Тараса, податися на костюмовану забаву Діяни Рибачук.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
На скольких мѣстах вопіет нам: «Внемли ce6t»; «Воньми себі кріпці…»; «Вній-дите в храмину вашу…»; «Возвратися в дом твой»; «Дух божій живет в вас»; «Вторый человѣк господь с иебесе…» И cie-το есть благовістити мир, возвѣщати щастія путь, от-творять ворота к благоденствію, отверзать предводительствующее во всем и недремлющее о/со, дабы всеусерднѣйше всяк, тайному мановенію блаженнаго внутрь себе духа повинуясь, мог получать наставленіе, просвѣщеніе, кураж и совершеніе в каждом своем ділі, а без его дозволенія самаго мѣлочнаго не всчинать дѣйствія и самаго маленькаго ступня не ступать. Щаслив живущій по волѣ благаго духа!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
ПОЯСНЕННЯ СЛІВ А б і ё — відразу, негайно А б р ы с — накреслення Ά в к т ό р — автор, творець Агнец — ягня Адамант — алмаз, коштовний камінь А е р — повітря А з — я Алкать, алчущий — жаждать, жаждущий Амо, а μ ό же — куди Анфракс — рубін Апограф — список, копія Апокалиптйческий — пов’язаний з кінцем світу Ар истот ех на — найбільший майстер А ‘р X і т е к т о н — архітектор А ’с п и д — дракон, отруйна га-.дюка, зла людина Афедрон — зад А ф ф а б у л я ц і я — мораль А ’щ -є —’ коли, якщо Б*а талія — битва, полеміка Безмінервные — нерозумні, дурні Блато — болото Блядословний — лайливий Б о в Ѣ м — бо, тому що Бол він — ідол, стовп, тіло Братанич — племінник, син рідного брата Б р ашно — борошно, мучна страва Б р е н і е — болото, мул, бруд Буій — дурний, зухвалий Буйство — неуцтво, зухвалість, безумство Буфон — жаба Б ы в ы й — бувший Б ьі л і е — зелень, трава Бысть — було Вар — спека Василіск — дракон; чудовисько, що вбиває поглядом Вёдро — погожа, ясна година В ё л і й — великий В ё н т е р — ятір, сіть В е р в ь — мотузка В е р ё я — стовп, який утримуй ворота В е р т ё п — печера, сховище Вертоград — сад Ветхозаконник — той, хто живе за обрядами Старого завіту Вина — причина, повинність Виссон — коштовна тонка тканина Витійство, витый-с т в о — красномовство В н и т й — увійти В н ѣ г д к — коли Волна — вовна Волчцы — бур’яни, будяки Вонь, воня — аромат, пахощі Востати, в оста — воскреснути; воскрес В о т щ ё — даремно Вран — ворон Врётище — одяг з грубої товстої тканини, лантух В с к .ую — чому, дарма, навіщо Вспятити — повернути В с ц е — марно В т у н Ѣ — даремно В ы ж е л ь — мисливський собака В ьі н у — завжди, з цієї причини Выспрь — вверх, угору Выя — шия Вѣдати, вѣм, вѣсге-м ы — знати, знаю, знаєте, знаємо В ѣ д ь — знання, знахарство Вѣжа — башта, стовп В Ѣ ж д и (вежды) — повіки, очі Г а б и т — чернечий одяг ’ Главйзна — головне, глава, розділ Глагол — слово Глум, глумйха — забава, жарт, потіха Г орній — небесний, вишній Г убйтва — знищення Г устиня — густий ліс, пуща, чагарник Дел неаці я — креслення Демнйця — денне світло Діатриба — забава Д м Ѣ т ь — дути Дмѣться — надуватися; пишатися Д н ес ь — сьогодні Довлѣти — бути достатнім Дойлица — мамка, годувальниця Долой — вниз, додолу Дондёже — поки Др агость — дороге Драпѣка — розбійник, обдирало Дреколіе — кілля Другйня — подруга Дщерь, дщи, д щ ер и — донька, доньки, дочки (мн.) Еда, е г д а — коли Е ж е — воно, котре Ез ера – озера Е л ё й — олива, олія, використовувана для церковних обрядів Е л єн ь ^ олень j Е л и ц ы — котрі, які Е — брати Емл йти — збирати Еродій — лелека Е ф й м к а — монета Жарить — приносити жертву Жестковыйный — сильний, впертий Ж И в б т — життя Животйна — тварина Жр-ати, пожрати, пожар т и — приносити жертву, принести жертву Завйдѣть — заздрити З а в ό р а — замок на воротах чи дверях Задняя — минуле; зад Закомплетный — заштатний; зайвий, інший З а к р ό в — завіса, таємниця З а н е — бо, тому що Заплети — починати плести Заушати — дати ляпаса, обмовити З д а т е л ь (создатель) — творець Зельный — прикметник від зело — трава, зілля З е м ст і й — земний Злачный — буйнотравий, родючий, поживний Злостяжный — несправедливо збагачений Знаемость — знайомство Знаменатіися— відбиватися З р^а к — вид, образ, лице З ѣ л о — дуже, вельми З ѣ л ь н ы й — сильний, дужий И д ё, идеже — де И ж е, яже, е ж е — який, яка, яке Избодённый — поколотий, подовбаний И з в й т і е — звід, купол, плетиво И з м Ѣ т и — позбутися Износйть — породжувати И — брати Имйртос — янтар, смола Империал — грошова монета И м Ѣ я ш е — мав, мала И н д Ѣ — в Іншому місці Ипостась — інобуття, інший , образ И с к о н ѣ — віддавна Йста — суть, сутність Исход — кінець I а с п и с (яспис) — яшма, коштовний камінь I м п ё т — поштовх, порив ‘ Гн в ё η ц і я — винахід, відкриття Кадь-— діжка, бочка Калуга — брудне місце, болото, калюжа Камка— тканина, мереживо на тканині Камо — куди Капищ е— місце служіння божеству, поганський храм Касі а, касі я – ароматична речовина для ритуального помазання Квал итет — властивість, якість Кваснины — кислий хліб К е н т р — центр К ё ф а, к й ф а— гора, скала, гавань К и в от (кіот) — скринька, де іудеї зберігали так звані [ божі заповіді (скрижалі завіту); поставець для ікон К и р X а (кирка) — церква К ί й ж д о — кожний Класи — колосся К л и р (клер) — служитель церкви Ключй м ы й — зручний, вигідний Книгочій — книжник, письменна людина К о в — злий задум, змова К о к о ш — півень, курка Конкор ді я — згода К о р в а н (карнавка) — церковна кварта для збирання грошей К о р и ф а — голова, вершина Коси к — чорний дрізд К о с и ѣ т и — затримуватись, коченіти Κ^ό ти — тепле взуття Кошница — корзина Крастёль — перепел Кров — скарб Кров гроздова — вино, сік Крутень — сніп, пук соломи Крын, крин — квітка, польова лілія Купно — разом, спільно Кураж — веселість, невимушеність, хороший настрій JI а й н ό — гній, нечистоти Ластовйца — ластівка Л а т в ы й — легкий Л ё к с и к — словник Лесть — обман, краса Лик — лице, образ, хор Л й с т в і е — листя Лиценціат — відпущений Л о б — череп, чоло Ловйтва — полювання, здобич Ложёсна— утроба матері Локоть — міра довжини Луза — лузга, кошик Лузан — горіх, мішок Лука — дуга Луча — промінь, спис Л Ѣ п|о — добре, гаразд Лѣствица — драбина Лѣторасль — гілка, потомство, молоде пагіння Лютѣ, люто — зло, жорстоко, важко Лядины — кущі, чагарники Маргарит — перлина, коштовний камінь Матёрый — материальний Мечётный — уявний, примарний, спокусливий Минавёт — менует (танок) М й р о — пахуча речовина, смола дерева мірри М н й т и — думати, гадати М н я щ е — вважаючи М оті л а — гній, покидьки, хвороба шлунку М р ё ж и — сіті М у с и к ί я — музика Муст — сік Мыза — хата М ы т а р — збирач мита, податей, дріб’язкова людина Навклир — керманич, хазяїн корабля Над есн о — направо Нагіёрсник — друг, товариш, близька людина Н а р д — колосиста ароматна індійська рослина Н а р ό к — рішення, клятва Начатки — початок, основа, намір Негли — нехай, може, якщо Н е ж е — ніж Неключимый — непотрібний Неплоды — бездітна заміжня жінка Нетопыр — летюча миша, кажан Н и ж е – ні Ничтоже — ніщо Н о щ ь — ніч Нудити — спонукати, примушувати Н ы — нас Н ѣ с м ь — не є Н ѣ с т ь — немає Н ѣ ч т о — трохи Н ы р и щ е — нутро Обаче — однак, проте О би новаться — сумнів, сумніватися; побоюватися-О б ό н п о л — по обидва боки Образовати — зображати, позначати Обуял ы й — зіпсований О б у я т и — позбавити розуму Объюрбдѣти — збожеволіти О в — той О г л а г ό л ь н и к — оббріху-вач, наклепник Огнѣвйца — гарячка, лихоманка Огнету ш еніе — гидота, сором Ограда — огорожа, сад, город Одесную — праворуч, з правого боку О д р — ложе, постіль О з р Ѣ т и — оглянути Окаевать — засуджувати, проклинати Он, онъма —той, який, тими, якими О н π ό л — по сю сторону Опасный — обережний, застережний Опійство — пияцтво Оплазйвый — занадто допитливий О π ό н а — покривало Оприснок, опрѣснок — прісний хліб Оселка — брусок Остуда — немилість, збайдужіння Отрйнути — відкинути Отщетиться — позбутися, потерпіти Очеса — очі О ш и б — хвіст Ошую — ліворуч, з лівого боку Пажить — пасовисько Пазнбгть — ніготь Па кетбот — човен Паки — знову Параклйт — назва святого духа, утішника П а р д — барс Паче — більше Пер с ть — плоть, глина, земля, пил Петра — скала, камінь П е щ ь — піч П і к т у р а — живопис, картина П н ы й — забур ’янений П л і ό т к а — плітка, плетінка, сітка Побдѣти — пильнувати Подвйгнутися — поворушитися Подлый — простий, низького походження Подъят и, подъях — підняти, підняв Подсада — засідка Поел й ку — оскільки Позор — видовище, вистава П о к ό л ѣ — поки Π ό л н і й — польовий Полушка — одна четверта копі йки Помавать — рухати, говорити жестами Понеже — оскільки Порты — одяг, штани П о р ф й р а — верхній урочистий одяг Послѣжди — згодом, потім, в кінці Ποτό лику — постільки Потщатися — поспішити, намагатися Пояти — взяти Предний — перший, майбутній Презорчивый — гордий Пр е лесть — обман, спокуса Пресельник — іноземець, переселенець П р е с л й ч н ы й — прекрасный Прйпутень — дурень, дикий голуб Присно — завжди, постійно Притвор — вдавання Пр иточити — навести як доказ, послатися, додати Приточник — укладач притч, оповідач притч Прободѣть — проколоти Прогностика — передбачення Прозябать — проростати, зростати Прорцыти — мовити, сказати П р у г л ό — петля, тенета П р я — суперечка, полеміка, диспут Пустйнь — монастир, скит, пустище Пщевати — думати, уявляти Р а д е н і е^— старанність Разботѣть — зробитися жирним, роздобріти Р а з в Ѣ — крім Разгласи ый — несхожий, протилежний Р а з д ό X — відпочинок Рало — плуг Рамѣно, рамѣ — плече, плечі Р а ч е н і е — старання Ревновати — змагатися, турбуватися Регул ка — правило Ректи, р ц ы, р ѣ X — сказати, і скажи, сказав Рифм — ритм Р у г а — лляна одежа Свидѣнія – одкровення, божий промисел Свищ — пустий С в о л ό ч ь — суміш, щось заплутане Свѣтлозрачный — світлоокий, осяяний С е д м ή ц а, седмиця — тиждень, сім днів, сім років Сельний — польовий, сільський, населений Сій — цей Сила — мораль Симфонія — співзвучність, гармонія, твір С и р а н і я — черево С и р й щ е (сырйще) — шлунок, чрево С и р Ѣ ч — тобто С й ц е — так С і к е р а — хмільний напій С к в а ж н и — печери С к й м е н — , левеня С к й н і я — шатро, похідний храм; священне місце ізраїльтян Скипетр — знак влади С к ό р к а — шкіра Скудельничєство — гончарство Скудельний — глиняний, неміцний, слабкий Сличенный — згорблений, скорчений Смирна — ароматна смола Смирнйнскій — прісний хліб Смоквы — фіги, винні ягоди Снабдѣвать — постачати С и Ѣ д ь — їжа Сн ѣсти, сн ѣдати —з ’їсти, з · їдати Соз иж дать — створювати Солило — блюдо С ό н і е — сон Сонм — зібрання, скупчення Сот — мед С р ѣ с т и — зустріти С р я щ — мор, зараза Стакти — смола, пахуча речовина Статочный — доступний, маєтний С т е з ь — стежка, шлях Стогны — широкі вулиці, площі Стрекало — вістря Стр ѣтать — зустрічати Стропотный — лукавий, нерівний, важкий С т у д — сором, ганьба Студенец — криниця, джерело, колодязь Стяжать — придбати Стѣнь, стень — тінь Субтильность — тонкощі, деталі Сугубый — подвійний, об-ширний Сый (сій) — сущий Сѣдалище — стілець С Ѣ м о — сюди Тажде — та ж сама Т анчить — танцювати Тать — злодій, розбійник, грабіжник Татьба — крадіжка, розбій Тварь — личина, зовнішній ^ вигляд, обличчя, істота Текти, течи — прагнути Тектонський — будівничий, теслярський Тимпан— барабан, бубон Типик — статут монастир я Т 6 к м о — тільки Толк — значення, тлумачення, сенс Торжище — ринок, зібрання Точію — тільки Точность — істина Тук — жир, родючий грунт, родючість Ту л – сагайдак Ту н е — дарма Тід ета — суєта, даремність, марність Ублажйти — поздоровити, задовольнити Убо — отже, бо Увѣдати — дізнатися У в Ѣ е ш — пізнаєш У д — член тіла У д и ц а — вудка Удовляти — задовольняти У д о л ь — долина, низовина Уж, у ж и — ланцюг, мотузка, ланцюги У к р у X и — крихти, шматки У мер ы й — померлий Умѣетность — мудрість, уміння У м Ѣ Т Ы — гній Усерязи — сережки У стн Ѣ — вхід, вуста У сиритися — прокиснути, зробитися сировидним, зіпсуватися Ф ар си с — коштовний камінь Флейтуза — флейта Ф у р і а — лють, помста Хвр істие — хворост, лоза, чагарник Хинський — китайський X л я б ь — простір, глибина, безодня х Храмина — дім ЦГркуль — коло, кїльце Цѣвнйца — сопілка Ц ѣ л ь б а — лікування Ч в й н е ц — посуд Червлений — багряний, червоний Ч е с ό — чому Чресла — стегна Шабаш — відпочинок, субота Ш е л у X а н и — ті, що бачать лише зовнішність, лузгу Шеляг — назва дрібної монети Ш й п о к — кущ троянди, гранатове дерево Шкарбутик — кривоногий Ш у і й — лівий Ш ы п — колючка Ю — її Ю ж и к — родич Юница — дівчина; телиця, ялівка Юнца — юнак Юрта — зграя, юрма Ютка ~ одяг Ю ф т ь — особливий сорт м ’я-кої шкіри Ю ф т а — кофточка Я — йому, їй Явить — видати, проказати Ядейный — їстівний Ядро, я т р о — нутро плода, печінка Я Д ы й — той, хто їсть Я Д ь — їжа, пожива Я з в е н — поранений Языки — язичники, погани Я скин а, яскйня — печера Я с т и, ямы — їсти, їмо Я т и — взяти, захопити в полон ЗМІСТ Est quaedam maerenti flere voluptas .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
