гексакарбоніл

1. Неорганічна сполука, що містить шість карбонільних груп (CO), зазвичай стосовно металів, наприклад, гексакарбоніл молібдену Mo(CO)₆ або гексакарбоніл вольфраму W(CO)₆.

2. Органічна сполука, що містить шість карбонільних функціональних груп (>C=O) у своєму молекулярному складі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |