Древослів

Словник Української Мови

гексакарбоніл

[ɦɛksɑkɑrbonil] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Хімія) –

    Неорганічна сполука, що містить шість карбонільних груп (CO), зазвичай стосовно металів, наприклад, гексакарбоніл молібдену Mo(CO)₆ або гексакарбоніл вольфраму W(CO)₆.

  2. (Хімія) –

    Органічна сполука, що містить шість карбонільних функціональних груп (>C=O) у своєму молекулярному складі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гексакарбоніл, р. гексакарбонілу, д. гексакарбонілові, з. гексакарбоніл, о. гексакарбонілом, м. гексакарбонілі, к. гексакарбоніле

Більше записів