проводир

1. Той, хто веде, показує шлях; провідник, поводир.

2. Переносно: той, хто очолює, керує якимось рухом, громадською діяльністю; ідейний натхненник і керівник.

3. У техніці: пристрій або елемент, що направляє, спрямовує рух чогось (наприклад, проводир для канату).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ні, сахався, ніякий він їхній не проводир, він — маленька крихка істота, горобчик у руках всесвітньої Долі. Куди він ще може кинутись, що зробити?
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |