Словник Української Мови
Буква
1. Мовна особливість (слово, вираз, граматична форма, вимова), властива мовленню мешканців певної місцевості, області (провінції), що відхиляється від норм літературної мови.
2. Обмеженість кругозору, відсталість у поглядах, поведінці, характерні для жителів провінції, далеких від культурних центрів.
3. У лінгвістиці: те саме, що діалектизм — слово або вираз, запозичене з місцевих говірок для стилістичного забарвлення мови.
Приклад 1:
Вирвати з цензури правдиве слово, вибороти конкретне свідчення культурної присутности українства — крізь вимушений, історично й ідеологічно зумовлений і заданий провінціалізм пробиваються зародки справжньої європейської культури, вириваються за межі далеко не столичних осередків (Херсон, Житомир, Єлисаветград, Одеса, не кажучи вже про Львів і загалом Галичину). Відчувати себе відповідальним за суспільні цінності, причетним до утвердження їх.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”