Древослів

Словник Української Мови

провідця

[proʋidt͡sjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Той, хто проводить когось, показує шлях; провідник, поводир.

  2. Застаріла назва керівника, наставника, ідейного натхненника в певній галузі.

  3. У техніці: деталь, пристрій або частина конструкції, що направляє, спрямовує рух чогось (наприклад, провідця лісопильної рами).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. провідець, р. провідця, д. провідцеві, з. провідця, о. провідцем, м. провідцеві, к. провідцю

Більше записів