1. (від «провчити») — такий, що зазнав покарання, навчання через досвід, часто неприємний; проучений.
2. (розм.) — той, хто набрався розуму, став обережнішим або слухнянішим після отриманого уроку.
провчений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |