1. Завдати комусь неприємностей, страждань, покарати з метою навчання, повчання, щоб у майбутньому поводився інакше.
2. Розм. Піддати когось фізичному покаранню, побити з метою повчання.
провчити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І його охопило люте бажання оженити себе силоміць, щоб провчити себе надалі. Хай би знав другий раз, що жаліти інших — це карати себе!Але як вона могла так зрадливо скористатись його шляхетним поривом?
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
Другі А все провчити б слід! Вихід V Ті ж і Тетеря.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: дієслово () |