Словник Української Мови
Буква
1. Бути розташованим навпроти, один навпроти одного; знаходитися в протилежному положенні.
2. Чітко та рішуче не погоджуватися з кимось або чимось; чинити опір, не підкорятися.
3. Виявляти стійкість, не піддаватися впливу чогось (наприклад, тиску, небезпеці, труднощам).
4. Бути рівним за силою, значенням або інтенсивністю; врівноважувати собою щось.
Приклад 1:
Адже, здавалося, в нових умовах відпала потреба «боротися», «протистояти», «відстоювати» тощо — хай живе природний мистецький саморозвиток у нормальних, «європейських», «цивілізованих» умовах! Та виявилося, що державний монстр не квапиться капітулювати, що є що відстоювати, чому протистояти.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Єгипетська держава остаточно занепала, в неї не вистачило сил протистояти проникненню в Дельту кочівників-г/ксос/в — і вона знову розпалася, однак не на окремі номи, як наприкінці Стародавнього Царства, а на дві незалежні держави з столицями у Фівах (XIII династія) та Ксоїсі (XIV династія). В історії Єгипту настав II Перехідний період, що тривав з середини XVIII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”