1. (у філософії, логіці) Такий, що знаходиться в відношенні протилежності до причинного; що не має причинно-наслідкового зв’язку, не випливає як наслідок.
2. (у лінгвістиці, граматиці) Такий, що виражає протилежність причині або вказує на обставини, незважаючи на які відбувається дія (про протичинні сполучники, речення).