1. (діал.) Те саме, що проклятий; такий, що зазнав прокляття, переслідується невдачею.
2. (перен., розм.) Використовується як лайливе вигукування або означення для вираження крайнього роздратування, досади щодо когось або чогось.
протятий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І благодать — така ясна лягла мені на душу сумирену, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря — вістунка твого шляху, хреста і долі — ніби вічна , вивищена до неба (від землі на відстань справедливості), прощає тобі хвилину розпачу, дає наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням співчуття та іскрою високої незгоди: бо жити — то не є долання меж, а навикання і самособою- наповнення.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: прикментик () |