прокляття

[prokljɑttjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Урочисте словесне побажання комусь лиха, нещастя, божої кари; закляття.

  2. Те, що спричиняє страждання, лихо, велику неприємність; тяжкий тягар, кара.

  3. У міфології, фольклорі та художній літературі — магічна формула або дія, що має на меті заподіяння шкоди людині чи істоті силою чарів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. прокляття, р. прокляття, д. прокляттю, з. прокляття, о. прокляттям, м. проклятті, к. прокляття

Синоніми & Антоніми

Більше записів