Приклад 1:
Ми глибоко закорінені у своїй традиції — це ми з усіма «за» і «проти», це не тільки наше прокляття, а й наша своєрідність, наше обличчя. Від цього так просто не отрястися навіть свідомим вольовим зусиллям.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
– Ніж розказувати вам усяке, ліпше був би вам май діточок більше наклепав, кумко, то не думали би’сьте тепер, хто вам має очі закрити, коли ваш час прийде… – Боже-Боже… яке страшне якесь прокляття було на цій сім’ї і ніхто не знає, яке, свахо… – То не прокляття. То час такий був.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Приклад 3:
Не дати углуб Проховзнутись тілові гада. І рішення: в скруті твій кинутий труп — Найкраща твоя барикада. XXXI О ранок, як ранок твойого життя, І очі ті, ховзькі і гострі! Твій погляд невгнутий, що їх перетяв, І твій незахитаний постріл. Той стріл, що лавину зриває важку, Прокляття випадку, що скрізь є. І ось ти фехтуєш рапірами куль, Разиш блискавками децизій. Ще хвиля — і душить дихання твоє Юрба, що тяжка і густа є, Остання з чола твого блискавка б’є І кулею в мозок вертає. XXXII Розкрийте зіниці, розкрийте серця, Черпайте криштальне повітря! Одвіку земля не зазнала-бо ця Такого безкрайого вітру. Він віє, шалений, над стернями днів Диханням нестримної волі Від дальніх пікетів, вартових огнів Імперії двох суходолів. Він віє диханням солоним, як кров П’янких океанових надрів, Що їх Севастопіль навсе розпоров Кільватерним ладом ескадри. Над диким простором Карпати — Памір, Дзвінка і сліпуча, як слава, Напруженим луком на цоколі гір Ясніє Залізна Держава. Зміст Підзамчя «Захочеш і будеш!..» Господь багатий нас благословив… Пісня про ворога На полі бою «Нащо слова?
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”