протоконід

1. У палеонтології та зубній морфологі — головний, найбільший горбик (конід) на трикутній частині (тригоніді) нижніх корінних зубів у ссавців, розташований з язикового (лінгвального) боку.

2. У стоматології — один із основних горбиків жувальної поверхні премолярів нижньої щелепи людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |