протока

Вузька природна водна артерія, що з’єднує два сусідні водойми (моря, озера) або їх частини, а також сполучає водойму з відкритим морем.

В анатомії — природний канал, трубкоподібний шлях у тілі людини чи тварини для проходження рідин, повітря тощо (наприклад, слухова протока).

У техніці — вузький канал, трубка для протікання рідини чи газу в різних апаратах, машинах, приладах.

Приклади вживання

Приклад 1:
[192] Дарданелли — протока між півостровом Галліполі та північнозахідним узбережжям Малої Азії. [193] Поет говорить тут про Петра Конашевича-Сагайдачного, який, за легендою, під кінець життя постригся в ченці.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |