Словник Української Мови
Буква
1. Сполучник, що вживається для вираження протиставлення, протилежності між частинами складного речення або окремими висловлюваннями; відповідає значенням «але», «однак», «втім».
2. Прислівник, що вживається для підсилення протиставлення або для вираження обмеження; відповідає значенням «все ж таки», «тим не менше», «незважаючи на це».
Приклад 1:
А проте… здається… ти когось кохала? Ха-ха-ха!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Проте чи так уже гідна осміювання така практика? У згадуваних уже «Листах до М. Коцюбинського», цій панорамі культурного життя України кінця XIX — початку XX ст.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Стас проте не піддався їхнім надто прозорим натякам на пестощі, тим часом загрівши собі місце в недорогій лівацькій рестораційці «Terzo mondo»2, утримуваній 1 Голуб (чеськ). 2 «Третій світ» (італ.).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”