просвітительство

1. Історичний та культурний рух XVIII–XIX століть, спрямований на поширення освіти, науки, критичного мислення та гуманістичних ідей серед широких верств населення, з метою подолання невігластва, забобонів і соціальних пороків.

2. Діяльність, спрямована на духовне та інтелектуальне розвиток суспільства, просвіту людей шляхом поширення знань, прогресивних ідей і культурних цінностей.

3. (У вузькому значенні) Сукупність ідей та діяльності представників українського національно-культурного відродження другої половини XIX – початку XX століття (просвітян), спрямована на розвиток освіти, літератури, мистецтва та національної самосвідомості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Це—філософські вчення античності, середньовіччя і Відродження, вітчизняне просвітительство і, нарешті, народна мудрість. У творах Сковороди є чимало посилань на грецьких та римських філософів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |