Значення
-
(релігійно-філософське) Стан досягнення вищої духовної істини, повного усвідомлення природи реальності та звільнення від страждань; прозріння, осягнення найглибшої суті буття (особливо в буддизмі та східних вченнях).
-
(істор., з великої літери) Історико-культурна епоха в Європі XVII–XVIII ст., що характеризувалася вірою у всемогутність людського розуму, науку, критику суспільних норм та поширення знань; Просвітництво.
-
(перен.) Раптове усвідомлення, ясне розуміння чогось раніше незбагненного; інтелектуальне або духовне осяяння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. просвітлення, р. просвітлення, д. просвітленню, з. просвітлення, о. просвітленням, м. просвітленні, к. просвітлення