простість

1. Абстрактна якість, що характеризує відсутність складності, витонченості або надмірних деталей; зрозумілість, легкість у сприйнятті, виконанні або використанні.

2. Відсутність претензійності, пишноти, скромність у поведінці, побуті, зовнішньому вигляді; природність і невимушеність.

3. (У математиці, логіці) Властивість об’єкта (наприклад, числа, фігури, теореми) не розкладатися на простіші складові того ж типу; елементарність.

4. (Застаріле або в певних контекстах) Наївність, легковірність, недостатній розвиток розуму.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |