мурмотання

[murmotɑnnjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Нерозбірливе, тихе промовляння слів, часто з невдоволеним, буркотливим відтінком.

  2. Тихі, невиразні звуки, що виникають від природних явищ або роботи механізмів (наприклад, води, вітру, двигуна).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мурмотання, р. мурмотання, д. мурмотанню, з. мурмотання, о. мурмотанням, м. мурмотанні, к. мурмотання

Більше записів