Древослів

Словник Української Мови

простір-добуток

[prostir-dobutok] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Математичний термін, що позначає топологічний простір, утворений як декартів добуток двох або більше топологічних просторів, з природною (проекційною) топологією на цьому добутку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. простір-добуток, р. простору-добутку, д. просторові-добуткові, з. простір-добуток, о. простором-добутком, м. просторі-добуткові, к. просторе-добутку

Більше записів