1. Церковний хліб, який використовується для причастя в християнському обряді Євхаристії; просфора.
2. Заст. Жертва, принесення в жертву; також пожертва, дар церкві чи монастирю.
проскура
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тут же, мабуть, Толя — чистенький, ніжний, з щічками, як проскура.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Приклад 2:
Кланяйся, — каже, — моїм родителям: от їм i проскура свята, i нехай до мене прибудуть, коли ще проживу на свiтi, бо тiльки моєї i думки, тiльки й помишленiя, щоб швидше бути укупi з Марусею”. Узяв Наум проскуру, поцiлував та й задумавсь, а далi й каже до Василя, неначе вiн тутечка перед ним стоїть: “Адже ти вже тепер отець Венедихт… ти служиш службу божу… чого ж ти спотикаєшся?
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |