Словник Української Мови
Буква
1. Одна з семи християнських таїнств, у якій вірні сприймають під видом хліба та вина тіло і кров Ісуса Христа для з’єднання з Ним та отримання благодаті.
2. Святий Дар, Свята Тайна — хліб і вино, освячені під час літургії для здійснення таїнства причастя.
3. У граматиці: незмінна дієслівна форма, що виражає ознаку предмета за дією (наприклад, “співаючий птах”, “прочитана книга”) та має властивості дієслова та прикметника.
Приклад 1:
Хай тільки наших уст причастя, вже пустка світу повна маю. Це той насущний клаптик щастя, що жадно в долі видираєм.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Наум, тiльки сам живий та теплий, ще здужав пiдвести її до святого причастя… Маруся прийняла тайни Христовi, як ангол божий; потiм лягла, перехрестилась, пiдвела очицi угору i веселенько проговорила: — Коли менi… така радiсть тут… пiсля святого причастя… що ж то буде у царствi небеснiм? Прийми i мене, господи, у царство твоє святе!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
У теології Іоанна Павла II шлюб зростає до рангу «пра-знаку» творчого входження Бога у світ, або «пра-причастя» (знаку привітного i діючого діяння милості). Шлюб стає співучасником творчої любові Бога ( Familiaris consortio 28 – Сімейне товариство), приходить у світ i зростає у родині, тоді людина стає більш обарвленою серед широкої спільноти, якій Папа присвячував своє суспільне навчання.
— Котляревський Іван, “Енеїда”