прощення

1. Дія за значенням дієслова “прощати“; відпущення провини, вибачення комусь його вчинків, образ, помилок.

2. Релігійно-етичне поняття, що означає відмову від помсти, гніву та образи на того, хто завдав шкоди, із внутрішнім звільненням від негативних почуттів.

3. У релігійному контексті — акт милосердя, відпущення гріхів, провин з боку Бога або від імені Бога.

4. Застаріле значення: розпрощання, прощання (наприклад, перед довгою розлукою або смертю).

Приклади вживання

Приклад 1:
Чи свідомий ти того, що сподобитися прощення і спасіння за такий тяжкий гріх украй нелегко? Що це — одна з найкоротших доріг до занапащення душі, отже, й до пекла?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |