1. (у ботаніці) Початок росту насінини, бульби, кореневища тощо, що виявляється в появі паростка або корінця.
2. (переносно) Початок розвитку, виникнення чогось нового (ідей, почуттів, явищ).
прорости
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Має прорости… Та глибинна духовна сутність, те поєднання делікатности і моральної твердости, та не на показ, без тіні пози й зовнішнього ефекту людяність — становили осердя його неголосної поезії, осявали й зігрівали всіх, хто спілкувався з ним, одухотворювали і його редакторську діяльність — той для нього воістину «сродний труд» у сковородинському розумінні. Йому якось вдавалося проводити поетичний корабель цілим, з мінімальними втратами поміж рифами цензури й кон’юнктури, не нав’язуючи авторові своєї волі та разом з тим дисциплінуючи його поетичну уяву своїм чуттям слова й естетичним смаком.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |