Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від “мужик”: селянин, сільський житель (зазвичай з відтінком симпатії або співчуття).
2. Фольклорний персонаж, одна з уособлень зими, якого проганяють або спалюють під час весняного обряду проводів зими (наприклад, у вигляді ляльки).
3. Розм. Про невисоку, кремезну, міцно збудовану людину (чоловіка).
Приклад 1:
А третій: Что ты спишь, мужичок, ведь весна на дворе, ведь соседи твои работают давно… Я: — Товарищи! Ведь это не ваши стихи.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
А біля Кочі, на землі, притулився якийсь мужичок у пропаленому бойовому тільнику, поверх якого накинуто було ковдру, здається, ту, якою накривався я. Дивився мужичок нажахано й раз по раз ховав голову під ковдру. Збоку стояла перелякана Катя, тримаючи за нашийник так само перелякану Пахмутову, котра терлась об її голі литки й джинсові шорти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”