прокисання

[prokɪsɑnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

(лінгв.) Процес або результат запозичення та впровадження грецьких мовних елементів (лексики, граматичних конструкцій, фонетичних особливостей) в іншу мову, зокрема в давньоцерковнослов’янську та через неї в українську.
(іст., рел.) Поширення грецької культури, зокрема мови, звичаїв, релігійних уявлень та інституцій, на інші народи, що перебували під впливом Візантійської імперії.
(перен.) Надання чомусь ознак, властивих грецькій культурі; уподібнення грецькому зразку в архітектурі, мистецтві, побуті тощо.

Граматичні форми:

н. прокисання, р. прокисання, д. прокисанню, з. прокисання, о. прокисанням, м. прокисанні, к. прокисання