1. (лінгв.) Процес або результат запозичення та впровадження грецьких мовних елементів (лексики, граматичних конструкцій, фонетичних особливостей) в іншу мову, зокрема в давньоцерковнослов’янську та через неї в українську.
2. (іст., рел.) Поширення грецької культури, зокрема мови, звичаїв, релігійних уявлень та інституцій, на інші народи, що перебували під впливом Візантійської імперії.
3. (перен.) Надання чомусь ознак, властивих грецькій культурі; уподібнення грецькому зразку в архітектурі, мистецтві, побуті тощо.