проколений БукваП 1. Такий, що має прокол (невеликий отвір, щілину), зроблений гострим предметом; пробитий наскрізь. 2. Перен. Такий, що зазнав невдачі, провалу; невдалий, зіпсований. Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик () | ←скоршескорчуватися→