1. (розм., емоц.) Надзвичайно сильний за ступенем прояву (зазвичай про щось негативне); дуже великий, значний, інтенсивний.
2. (розм., емоц.) Виражає роздратування, досаду або збільшену оцінку ознаки; проклятий, клятий.
проклятущий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А коли і вдавалося, і вони прослизали, то на звороті до Криму їм знову ставав на дорозі цей проклятущий князь! У 1491-му році він погромив їх у Заславі, потопив у річці Горині.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик (True) |