Словник Української Мови
Буква
1. Необтяжлива, переважно піша ходьба на свіжому повітрі з метою відпочинку, фізичного руху або розваги.
2. Коротка, неспішна подорож, поїздка чи виїзд на природу для відпочинку та зміни обстановки.
3. Перен. Нехтування обов’язками, навмисна відсутність на роботі, заняттях тощо без поважної причини.
Приклад 1:
Особливо запам’яталася прогулянка в ліс у Пущу-Водицю десь наприкінці 60-х з Вірою Вовк — тоді ще з нами були і Сверстюк, і Світличний. На галявині невідомо звідки виринало якесь авто, а неподалік розташовувалися підозрілі «грибники» з порожніми кошиками і невитравним тавром «мистецтвознавців у цивільному» на обличчі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Альборак Джабраїлі, який минулу ніч провів у префектурі, спав і бачив уві сні, як він мчить верхи на летючому скакуні з Мекки до Єрусалиму й назад, а втім, іноді йому здавалося, що то просто заміська прогулянка велосипедом. Джон Пол цього разу був тут, він не пускався в далекі подорожі, а вкрай уважно слухав, лише час від часу безгучно промовляючи «bloodclot»’.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Збірки поезій, видані в Україні: 1985 — “Пригадай на дорогу мені”; 1986 — “Місяць шипшини”; 1988 — “Ожина обрію”; 1990 — “Прогулянка одинцем”; 1992 — “Верховний голос”; 1993 — “Іскри в слідах”; 1999 — “Човен”; 2000 — “Срібна рука”. Збірки, видані за кордоном: 1992 — “Місяць шипшини” (англійською мовою в перекладі Миросі Стефанюк, Торонто, Канада); 1994 — “Signos” (іспанською мовою в перекладі Віри Вовк, Ріо-де-Жанейро, Бразилія).
— Тютюнник Григорій, “Вир”