пробутий

[probutɪj] Прикметник

Буква:П

Значення

  1. (про отвір, щілину) Такий, що пробитий, проколений, прорізаний або прорваний наскрізь.

  2. (перен., розм.) Дуже п’яний, такий, що перебрав спиртного (зазвичай у виразі “бути пробутим”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пробутий, р. пробутого, д. пробутому, з. пробутого, о. пробутим, м. пробутім

Більше записів