Значення
-
(розм.) Проговорити щось невиразно, бурмочучи, часто виражаючи незадоволення або досаду; пробурчати.
-
(перен., розм.) Проявитися, виявитися у формі нечутного або невиразного бурмотіння, звучання (про звуки, слова).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я пробуркочуся, ти пробуркочешся, він пробуркочеться, ми пробуркочемося, ви пробуркочетеся, вони пробуркочються