1. Вимовити, вимовити щось, сказати, промовити (про звуки, слова, фрази).
2. Провести якийсь час у розмові, бесіді.
3. Розкрити, видати когось або щось під час розмови, необачно висловившись.
проговорити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Молоді жінки з вищого світу, інститутки й пансіонерки, що захоплювались літературним літописом Брамбеуса[2], знали драматичні фантазії Кукольника й навіть могли без зупинки проговорити всього Джакобо-Санназара[3], були прекрасно знайомі і з «Енеїдою» Котляревського, що її читати дівчатам тоді забороняли, читали повісті Квітки й приказки Гребінки, але найбільше були зворушені появою «Кобзаря», що привернув увагу до рідної мови й порушив нові проблеми національного й соціяльного характеру. Велика увага жінок найбільше сподобалась Шевченкові.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |