пробій

1. Дія за значенням дієслова пробити; результат такої дії — утворення отвору, діри в чомусь внаслідок удару, натиску, пострілу тощо.

2. Технічний стан, коли електричний струм проходить через діелектрик або напівпровідник унаслідок порушення його ізоляційних властивостей.

3. У поліграфії та текстових редакторах — порожній інтервал між словами, знаками, рядками або абзацами; пропуск, відступ.

4. У спорті (зокрема в єдиноборствах) — різкий, проривний напад, атака, що дозволяє подолати захист супротивника.

Приклади вживання

Приклад 1:
Конденсатор характеризується не лише електроємністю, а й „пробивною напругою” – різницею потенціалів між йо- го обкладками, при якій може відбутися пробій, тобто електричний розряд через шар діелектрика в конд енсаторі. Величина пробивної напруги залежить від властивос- тей діелектрика, його товщини і форми об- кладок.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |