Значення
-
Спеціальний посуд у лабораторії, зазвичай у вигляді довгої вузької скляної трубки, що застосовується для відмірювання певних об’ємів рідин; мірна колба, бюретка.
-
Робітник, який займається пробіркою (перевіркою якості) чого-небудь, наприклад, пробірник руди.
-
Застаріла назва для пробірки — невеликої скляної трубки, що застосовується в хімічних та медичних дослідженнях.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пробірник, р. пробірника, д. пробірникові, з. пробірник, о. пробірником, м. пробірникові, к. пробірнику