пробірник

1. Спеціальний посуд у лабораторії, зазвичай у вигляді довгої вузької скляної трубки, що застосовується для відмірювання певних об’ємів рідин; мірна колба, бюретка.

2. Робітник, який займається пробіркою (перевіркою якості) чого-небудь, наприклад, пробірник руди.

3. Застаріла назва для пробірки — невеликої скляної трубки, що застосовується в хімічних та медичних дослідженнях.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |