Древослів

Словник Української Мови

пробекати

[probɛkɑtɪ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (про тварину, перев. про корову) видавати характерні протяжні звуки, ревіти, мукати.

  2. (перен., розм. про людину) голосно й безутішно плакати, ридати, вити.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пробекати, р. пробекатів, д. пробекатам, з. пробекатів, о. пробекатами, м. пробекатах, к. пробекати

Більше записів