Значення
-
Прийменник, що вживається для позначення предмета мовлення, думки, розповіді або твору (відповідає на питання про кого? про що?).
-
Прийменник, що вказує на мету або призначення чогось (відповідає на питання для чого?).
-
Прийменник, що виражає відношення заміни, компенсації або обміну (відповідає на питання замість кого? чого?).
-
Прийменник, що вживається для позначення орієнтовної кількості, міри, часу або просторової відстані.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. про, р. про, д. про, з. про, о. про, м. про, к. про
Походження слова (Етимологія)
Слово «про» — це прийменник, що вживається для позначення об’єкта, теми або мети. Воно походить від праслов’янського *pro, яке, своєю чергою, походить від індоєвропейського *pro- зі значенням «вперед, перед, за». Цей самий корінь присутній у багатьох індоєвропейських мовах, зокрема в латинському pro, грецькому πρό, англійському for, німецькому vor. В українській мові «про» є незмінним прийменником, що керує знахідним відмінком.