Значення
-
Припущення, яке приймається за істинне, доки не буде доведено протилежне; правова норма, згідно з якою певний факт вважається існуючим, якщо не встановлено інше.
-
У праві: закріплене в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, що звільняє сторону, яка на нього посилається, від доказування цих фактів (наприклад, презумпція невинуватості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. презумпція, р. презумпції, д. презумпції, з. презумпцію, о. презумпцією, м. презумпції, к. презумпціє