Словник Української Мови
Буква
1. Припущення, яке приймається за істинне, доки не буде доведено протилежне; правова норма, згідно з якою певний факт вважається існуючим, якщо не встановлено інше.
2. У праві: закріплене в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, що звільняє сторону, яка на нього посилається, від доказування цих фактів (наприклад, презумпція невинуватості).
Приклад 1:
На цьому слові прекрасні читачки ладні закрити цю книгу і шпурнути її під канапу за таку нахабну авторову презумпцію (хоча ні одна з них, прекрасних читачок, не знає, на жаль, що таке презумпція). Але мова не йде про присутніх.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”