превисоченний
[prɛʋɪsot͡ʃɛnnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(Власна назва, титул) Який має найвищий, надзвичайно високий статус, гідність або велич; найвищий, найвеличніший (зазвичай як епітет або складова титулу Бога, монарха тощо).
-
(Термін, риторичний) Надзвичайно високий, величний, піднесений; такий, що перевищує звичайну міру висоти або значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. превисоченний, р. превисоченного, д. превисоченному, з. превисоченного, о. превисоченним, м. превисоченнім