Значення
-
Найвищий епітет святості, що вживається виключно стосовно Бога та Богородиці в християнській традиції, зокрема в літургійній практиці та богословських текстах; найсвятіший.
-
Частина усталених релігійних словосполучень, таких як «Пресвята Трійця», «Пресвята Богородиця», «Пресвяте Серце Ісуса», що мають характер власної назви-терміна.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пресвятий, р. пресвятого, д. пресвятому, з. пресвятого, о. пресвятим, м. пресвятім, к. пресвятий