1. Найвищий епітет святості, що вживається виключно стосовно Бога та Богородиці в християнській традиції, зокрема в літургійній практиці та богословських текстах; найсвятіший.
2. Частина усталених релігійних словосполучень, таких як «Пресвята Трійця», «Пресвята Богородиця», «Пресвяте Серце Ісуса», що мають характер власної назви-терміна.