Словник Української Мови
Буква
1. Порядок або система переходу верховної влади монарха (престолу) від правлячого монарха до його наступника, що регулюється законами або традиціями держави.
2. Право на зайняття престолу, що випливає з установлених правил або законів про спадкування трону.
3. Процес або факт вступу на престол нового монарха у зв’язку зі смертю, зреченням або усуненням попереднього.
Приклад 1:
Система престолонаслідування трактується в єгиптології неоднозначно. Домінує висновок про успадкування трону в Єгипті по жіночій лінії (наслідником ставав старший син першої дружини фараона).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”