1. Який здійснює владу, управляє державою або іншою політичною одиницею; той, що править.
2. Який перебуває при владі, має політичну владу в певний період (про партію, клас, угруповання тощо).
правлячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Можна багато теоретизувати на тему того, чому так сталося, і чи був у Києві тоді справжній правлячий архієрей, а якщо й був, то чому не він згадується як головний соратник св. Володимира при хрещенні Русі, та це все бу- дуть голослівні побудови.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: прикментик () |