Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка очолює, веде за собою інших людей, переважно у військовій, повстанській або громадській діяльності; ватажок, провідник, керівник.
2. Історична посада виборного глави дворянського самоврядування в Російській імперії (губернський предводитель дворянства, повітовий предводитель дворянства).
Приклад 1:
Предводитель, пошептавшись спершу з Шавкуном, а потім з Кряжовим, задзвонив у дзвоник і, оглядаючи селян, голосно запитав: хто хоче вибиратись? Шелест потроху стихав.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Отсюду родились hieroglyphica, emblemata, symbola7» таинства, притчи, басни, подобія, пословицы… И не дивно, что Сократ, когда ему внутренный ангел, предводитель во всѣх его дѣлах, вел!л писать стіхи, тогда избрал Езоповы басни*. И как самая хит-рѣйшая картина неучоным очам кажется враками, так и здѣсь дѣлается.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”