Словник Української Мови
Буква
1. Стосунковий до повстання, повстанців; властивий повстанню або повстанцям, характерний для них.
2. Складова частина власних назв (організацій, формувань, територій тощо), що вказують на їх приналежність до повстанського руху або створення з метою повстання.
Приклад 1:
Кінна лава кинулася на повстанський табір. Але там були готові до цього.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Бiля багаття лежали стрункi постатi, а з боку лежав повстанський пес — здоровий вухатий собака. I раптом пiдвiвся й завив пес — тихенько й тривожно.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
I раптом розiрвав юнак свiй одяг повстанський, i побачили люди замiсть юнака буйного голу жiнку — красуню, що погордо дивилася поперед себе. I дзвiнко сказала вона: — Слухайте!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”