Словник Української Мови
Буква
1. Епітет Діви Марії, Богородиці, що підкреслює її цнотливість, безгрішність і священну чистоту; вживається переважно в релігійних текстах, молитвах та усталених словосполученнях.
2. Уживається як власна назва в іконографії та назвах храмів на честь Богородиці (наприклад, ікона “Пречиста Діва”, свято “Покрова Пресвятої Богородиці Пречистої”, “Церква Різдва Пречистої”).
Приклад 1:
Станули снігом (стала вода пречиста). Отже, я вільна.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”
Приклад 2:
: “От пречиста недалеко, от-от Василь вернеться”. Раз у спасiвку, на третiй день пiсля спаса, вiддавши вона обiдати i поприбиравши усе, пiшла у бiр за губами i вже нiкуди бiльш, як на тi ж озера.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Тоді вже поплелось на гурт, що й сам Соломон ладу б не дійшов… VIII Не йшов час — летів час, а ще Антосьо коло коханої: тут на вакації розпустили, а от вже й друга пречиста. Поговоривши з Галею не раз та й не два про все, а з старими поглузувавши над прошлим життям та над семінарським урядом, Антосьо признавсь у своїм замірі й виїхав до Кам’янця почути списки та й білет взяти і Галю опісля.
— Тютюнник Григорій, “Вир”