правити

Приклад 1:
Невже він і досі не пересвідчився, хоча саме з цієї і з жодної іншої причини він і запрошував на свої самотні конідерти Ощипка, знаючи, хоча це він уперто й не хотів знати, що коли він, сатана, присутній, його, Наумика, завжди поймає найвище надхнення, котрого Той інший, якому безмозкі кретини помилково приписують всюдисущу міць, що, властиво, як бути неупередженим, дедалі відчутніше сходить на пси (і за доказ тут може правити сам Наумик, бож як помер його батько, то чи не здавалося Юркові, який саме тоді кінчав шосту клясу гімназії, що світом і справді керує сатана й деміюрг, а не Той слабак за сімома горами, який ніяк не прикличе власних створінь до громового порядку, щоб і диявол нарешті впав на коліна перед Тим, що?…), — ніколи не зволив уділити йому, Наумикові (іскри, помилково називаної Божою) із зовсім простої, однак засадничої причини: всі органісти, як, зрештою, не так давно й мірошники (сатана завжди мав слабість до техніки, а зокрема до тих, що крутять валок і колесо), бодай якоюсь мірою слугують злу вже хоча б тому, що користуються (собі й іншим на втіху, що в Того іншого одразу ж таврується гріхом) інструментом, який саме своє виникнення завдячує Рогатому, як і все більш-менш вартісне й цікаве на цьому світі. Зрештою, якби це було інакше, то чи свого часу спантеличили б Наумика спорохнявілі зауваги Арнольда Шліка, згідно з якими органу не вільно ставити не лише на протязі, ай, — хіба це не особливо промовисте, бож саме це нагадування коштувало Наумикові кілька безсонних ночей, мовляв, а що коли з органом таки щось не все гаразд, інакше чому йому не вільно стояти в світлі, у соняшному промінні?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Прийшли на гроби, аж панотець вже й там i збирається правити панахиду. Маруся поставила до гурту i свою мисочку i граматку батюшцi подала, щоб пом’янув її родичiв.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
От як зовсiм управились, попи почали правити, що треба, покропили домовину святою водою, бояри положили Марусю у труну, а дружечки поправили на нiй коси та цвiточки i на голову положили ще вiночок (бо ще не була вiнчана), що самi зв’язали то з жовтих гвоздикiв, та з ромену, та з рiзних цвiткiв. Сердешний Наум ледве ноги переставля, а ще таки хотiв закон сполнити: пiдiйшов до труни, перехрестив Марусю i каже: — Поздоровляю тебе, Марусенько, на новосiллi… Бог послав тобi сей дом; почивай у нiм; нехай нi один злий чоловiк не поворушить твоїх кiсточок нi руками, нi язиком; щоб так тихо, як тепер лежиш, пролежала до страшного суду i з радiстю устала з сим святим хрестом.
— Самчук Улас, “Марія”