Словник Української Мови
Буква
1. Робити щось знову, відтворювати певну дію, процес або стан, що вже мав місце раніше.
2. Відтворювати почуте, прочитане або побачене, відтворювати слова, думки, інформацію іншої людини.
3. Проголошувати, вимовляти щось ще раз або кілька разів поспіль для кращого запам’ятовування, засвоєння або наголосу.
4. Відтворювати, копіювати певний зразок, модель або властивість у новому об’єкті, явищі.
5. У техніці та мистецтві: відтворювати, програвати записаний сигнал, образ, звук тощо.
Приклад 1:
В сучасній українській мемуаристиці цю «дифузну» свідомість, цю тотальну ірраціональну підвладність міфам переконливо і чесно показує на власному прикладі Анатолій Дімаров у своїх спогадах «Прожити й розповісти» (К., 1997–1998): «І що найнезбагненніше для мене, нинішнього, — тогочасний Толя Дімаров», який вірив «у солоду казочку про доброго батечка, що сидить у Кремлі… Казочку, що її не втомлювалися повторювати вчителі. Феномен, що його навряд чи спроможні розглядати найвидатніші психологи світу»[28].
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”