правильник

1. (істор.) Посадова особа в Московській державі XIV–XVII століть, яка здійснювала судово-адміністративні функції, зокрема стежила за правильністю судових процедур та збором судових мит.

2. (церк.) Книга для богослужіння в православній та греко-католицькій церквах, що містить визначення та правила щодо проведення обрядів, порядку богослужінь, а також вказівки щодо поведінки духовенства; типовник.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |