правилка

1. (діал.) Пристрій для вирівнювання, розправлення чогось; те саме, що прави́ло (у 1-му значенні).

2. (діал., заст.) Довга жердина, якою керують, спрямовують рух воза, саней під час їзди запряжкою волів або коней; те саме, що прави́ло (у 2-му значенні).

3. (діал.) Ручний інструмент у вигляді ножа з двома ручками для скоблення та вирівнювання поверхні шкіри під час її обробки; шкробля́к.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |