правозастосування

1. Процес реалізації правових норм компетентними державними органами, посадовими особами або іншими суб’єктами у конкретних життєвих ситуаціях, що передбачає винесення індивідуально-конкретних правових рішень (наприклад, судовий вирок, адміністративна постанова).

2. Діяльність із застосування права, одна з форм правової діяльності держави, спрямована на дотримання та охорону прав і свобод, виконання обов’язків суб’єктами права.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |